Эколог Иван Русев:
“Нещодавно мороз досянав -10 і ґрунт промерзав на кілька см. Випадав сніжок та покривав землю. Ну, а зараз, погода на півдні Одеської області виглядає як у пору глибокої осені чи ранньої весни. Пробираюся я вчора через безкрайні поля тотально понівеченої заплави річки Когильник і підіймаюся на вододіл між цією річкою та малою річкою Сарата. Цей вододіл має свою місцеву назву – Мангитська гора.
Довго блукаю клаптиками степу і знаходжу одну з моїх улюблених зимових рослин моєї малої Батьківщини – Української Бессарабії. Це по місцевому брандушка або пізньоцвіт анкарський (безвременник анкарский, рос., лат.Colchicum ancyrense B.LBurtt), занесений до Червоної книги України як вразливий вид. Що важливо розуміти, що генетична програма, яка закладена в цей крихітній квітці, сильніша за обставини, що складаються кожен зимовий сезон.
Вже багато років поспіль я спостерігаю за пробудженням пізньоцвіта анкарського на Різдво недалеко від Татарбунар. Його ареал у цих краях щорічно скорочується і дивовижна рослина може скоро взагалі зникнути.
Пізньоцвіт анкарський, який я вчора довго шукав і знайшов зовсім невелику галявину, затиснутий потужним антропогенним пресом. Шкода, що незабаром може не залишитись споконвічних його місць життя”.